Шлях від дитячих снів
до майстра Таро
Містика завжди кликала мене. Ще з дитинства я відчувала, що світ не обмежується тим, що ми бачимо. Я викликала «чорного чоловічка», разом з подругами на горищі грала у загадкові ігри, заглядала у дзеркала. Одного разу мені почали снитися повторювані сни: молоду жінку в розірваній сорочці катували вогнем у темному підвалі, а потім спалювали на вогнищі. Дитина 7–8 років у Радянському Союзі не могла бачити таких картин — тоді не було ні фільмів, ні інтернету. Тільки з роками я зрозуміла, що це відголоски мого минулого життя.
Я виросла на розповідях, що моя бабуся була непроста. Під час війни вона лікувала людей молитвами, обрядами, викачувала яйцем, і завдяки цьому її родина вижила. Вона залишила по собі скриню з іконами та книгами, але у важкі часи все зникло — занадто небезпечно було зберігати такі речі. Вже тоді я знала: в мені живе щось більше, ніж просто цікавість.
У 12 років у таборі я навчилася гадати. Кожного літа біля мене збиралися дівчата з одним і тим самим: «Подивись, що там Вася думає», «А що буде з Сергієм?». Я знала більше 20 пасьянсів, і всі вони збувалися. Я відчувала гордість — навіть тоді карти вже працювали через мене.
Але разом із цим приходили й інші знаки. Якось я прокинулася вранці й побачила на ковдрі криваву долоню. Мама намагалася щось вигадати, щоб пояснити, але я знала: це було з іншого світу.
Коли я зустріла свого першого чоловіка, я відчула дивний пазл: його жалісливі очі нагадали мені про сни. І я зрозуміла — у минулому житті саме він був тим, хто кинув мене у вогонь. Це відчуття минулої карми й теперішньої любові поєдналося в мені на все життя.
Містика завжди йшла поруч. Я шукала наставника, хотіла зрозуміти свої сили. У 37 років я познайомилася з Дмитром Миколайовичем — кандидатом психологічних наук, магом і колдуном. Саме він перший раз показав мені справжню силу карт і дав ініціацію.
Тоді я вперше обрала собі духовного покровителя — богиню Лакшмі. І хоча раніше індійські фільми мені зовсім не подобалися, з її образом у мене стався глибинний резонанс. З того часу Лакшмі стала моєю покровителькою, символом радості й достатку.
Після курсу з психології та практик самоусвідомлення я занурилася в йогу. Створила власний напрямок — «Хеппі-йога», щаслива йога. Вона давала радість життя без містики, лише через фізику й рух. Я тоді думала, що помру у 85 на килимку йоги — настільки сильно це мене захопило.
В той час я все ще вагалася: «Ти ж віруюча, як можна брати карти?» — боролася сама з собою. Я навіть сиділа 40 хвилин у машині біля езотеричного магазину, не наважуючись зайти. Але все ж зайшла. І коли мені запропонували витягти першу карту, це була Зірка. З того моменту Таро увійшло в моє життя.
Перший підручник і колода стали моїми вчителями. Я почала робити «карту дня» і дивувалася точності. Одного разу три дні поспіль випадала Імператриця. Я не розуміла, до чого це — аж поки дочка не сказала: «Мамо, ти скоро станеш бабусею». Я злякалася і відклала карти на п’ять років — надто сильною була їхня мова.
Моя друга велика любов стала переломним моментом у моєму шляху. Я пам’ятаю, як ми сиділи разом, і я зізналася: «Я ж лише самоучка, може, мені й не варто цим займатися…». А він подивився мені в очі й сказав: «Ти що? Іди вчися, працюй, гадай — у тебе вийде».
Саме завдяки його словам я знову взяла колоду в руки й наважилася піти до викладачки з Луганська. Вона була вчителькою фізики, але навчала Таро дуже системно. Двічі на тиждень я приходила до неї додому, отримувала завдання, робила розклади, іноді навіть отримувала «прочуханку» за лінь. Вона була сувора, але справедлива.
І саме вона сказала мені тоді: «Колись і ти будеш навчати». І в цю мить я зрозуміла: те, що для мене було грою і захопленням у дитинстві, стає справжнім покликанням.
Минуло вже понад 9 років, як я працюю з Таро професійно. За цей час я створила курси, авторські підручники та власні методики розкладів. Моє життя стало свідченням того, що Таро — це не просто карти, а канал зв’язку з вищими силами.
Я допомагаю людям зрозуміти себе, знайти відповіді на питання: хто я, що я, яка моя місія. І навчаю інших, щоб кожен міг відкрити свій власний канал.